1.
Любов
до Батьківщини.
Часто патріотизм плутають з націоналізмом, але патріотизм є
значно давнішим поняттям і несе набагато менше теоретичне навантаження.
Націоналізм передбачає, що народи існують як реальні і чітко окреслені
цілісності; натомість патріотизм може означати просто прив’язаність до певної
місцини або способу життя і не потребує ніякої абстрактної ідеї «країни».
Більшість словників дає визначення патріотизму як любові
до Батьківщини. Зокрема, за Академічним тлумачним словником
української мови, патріотизм – це любов до своєї батьківщини, відданість своєму
народові, готовність для них на жертви й подвиги. За філософським словником
патріотизм – (грец. patre - батьківщина) – громадський і моральний принцип,
який характеризує відношення людей до своєї країни, який проявляється в певному
образі дій і складному комплексі суспільних почуттів, який зазвичай називають
любов'ю до батьківщини. Часто виникає плутанина зі словами
«націоналізм» і «патріотизм», особливо у зв’язку з використанням їх у
політичній риториці. Колись Ш. де Ґолль пояснював відмінність між цими двома
словами досить просто: «Патріотизм — це коли на першому місці стоїть любов до
власного народу.
(франц. nationalisme, походить він від лат. natio — народ, нація) — це ідеологія і політика, в основу якої покладено ідеї переваги власних національних
інтересів будь-якої нації над усіма іншими інтересами. Оскільки нація має різні інтереси, то можна дати дещо ширше визначення: націоналізм — це система поглядів, в основу яких покладено ідеї про
життєву необхідність надання переваги політичним, економічним, культурним та
духовним інтересам власної нації над такими ж інтересами усіх інших націй.
Ідеологія та політика націоналізму дуже широко втілена в життя, практично її дотримуються
народи майже всіх національних держав, хоч мало хто з них усвідомлює це.
Шовінізм (франц. chauvinisme сhauvin —
войовничий) — цим терміном, починаючи з XVIII сторіччя, позначають ідеологію і політику, яка проповідує національну
винятковість певної нації, а також національну ворожнечу та ненависть. Проте ця ідеологія і політикапрактикувалися ще задовго до
появи терміна «шовінізм», причому тільки в
народів-поневолювачів, зокрема в Росії, де і зараз процвітає великоросійський шовінізм (імпер-шовінізм),
а в комуністичного (більшовицького) режиму Росії (СРСР) шовінізм був аж
надто войовничим, тобто набував уже ознак фашизму.
Ксенофобія – це вороже, нетолерантне ставлення до всього чужого, іноземного. Порівнюючи значення двох термінів - «націоналізм» і «ксенофобія», стає цілком очевидно, що природний, здоровий націоналізм будь-якої нації не є і бути не може формою ксенофобії,
оскільки він віддає перевагу не своїй нації (не вивищує її, не вважає її
винятковою), а тільки своїм національним
інтересам, не маючи при цьому
ворожого чи нетолерантного ставлення до всього чужого, іноземного.
Винятком з цього правила є тільки націоналізм поневолених народів, який нетолерантно і дуже
вороже ставиться до всіх без винятку поневолювачів (завойовників, загарбників),
незалежно від виду поневолення –
політичного, економічного, культурного чи духовного. У таких випадках
організований націоналізм поневоленого народу своїх національно-визвольних
війнах з поневолювачем звичайно є дуже радикальним, але
цей радикалізм не є формою ксенофобії, а формою вимушеного обстоювання своїх
національних інтересів, тобто цілком виправданою формою захисту. Що ж до
ксенофобії, то її формою є тільки націоналізм народів-поневолювачів, оскільки в них
він є уражений шовінізмом, а нерідко ще й фашизмом чи нацизмом.
Мозковий штурм:
Назвати справжніх відомих українських патріотів
Завдання: Твір-роздум
на тему Патріотизм - любов до Батьківщини. Що ще?
Немає коментарів:
Дописати коментар